Туберкульоз

Содержание
  1. Туберкулез
  2. Характеристика возбудителя
  3. Симптомы туберкулеза
  4. Диагностика туберкулеза
  5. Лечение туберкулеза
  6. Прогноз при туберкулезе
  7. Профилактика туберкулеза
  8. Туберкульоз: збудник, Симптоми, профілактика, Лікування
  9. Медики визначили 3 основні групи клінічних форм туберкульозу:
  10. Причини туберкульозу
  11. Шляхи зараження туберкульозом:
  12. Симптоми туберкульозу
  13. Симптоми туберкульозу у дорослих і дітей можуть бути наступними:
  14. Класифікація туберкульозу: основні форми і види туберкульозу
  15. Форми туберкульозу:
  16. Туберкульоз поділяють на первинний і вторинний
  17. Види туберкульозу:
  18. Діагностика туберкульозу
  19. Лікування туберкульозу
  20. Як лікувати туберкульоз на пізній стадії?
  21. Профілактика туберкульозу
  22. Туберкульоз відео
  23. Туберкульоз
  24. Симптоми туберкульозу легенів
  25. Симптоми при позалегеневому туберкульозу
  26. Профілактика
  27. Чотирьохкомпонентна схема лікування
  28. П'ятикомпонентна схема лікування
  29. Туберкулез – первые признаки, симптомы, причины, лечение и профилактика туберкулеза
  30. Что такое туберкулез?
  31. Развитие туберкулеза
  32. 1. Попадание микобактерий туберкулеза внутрь организма

Туберкулез

Туберкульоз

Туберкулез – хроническая инфекция, вызываемая бактериями Mycobacterium tuberculosis complex.

При поражении туберкулезными микобактериями чаще всего страдают органы дыхания, кроме того, встречается туберкулез костей и суставов, мочеполовых органов, глаз, периферических лимфоузлов.

Наиболее часто инфицирование происходит воздушно-капельным путем, реже – контактным или алиментарным.

Характеристика возбудителя

Mycobacterium tuberculosis complex представляет собой группу видов бактерий, способных вызывать у человека туберкулез. Наиболее часто возбудителем является Mycobacterium tuberculosis (устар.

– палочка Коха), представляет собой грамположительные кислотоустойчивые палочки семейства актиномицетов, рода микобактерий. В редких случаях туберкулез вызывается другими представителями этого рода.

Эндотоксинов и экзотоксинов не выделяют.

Микобактерии крайне устойчивы к воздействию окружающей среды, длительно сохраняются вне организма, но погибают под воздействием прямого солнечного света и ультрафиолетового облучения. Могут образовывать маловирулентные L-формы, способствующие при присутствии в организме формировать специфический иммунитет без развития заболевания.

Резервуаром инфекции и источником заражения туберкулезом являются больные люди (чаще всего заражение происходит при контакте с больными туберкулезом легких в открытой форме – когда туберкулезные бактерии выделяются с мокротой). При этом реализуется респираторный путь заражения (вдыхание воздуха с рассеянными бактериями). Больной с активным выделением микобактерий и выраженным кашлем способен в течение года заразить более десятка человек.

Инфицирование от носителей со скудным выделением бактерий и закрытой формой туберкулеза возможно только при близких постоянных контактах. Иногда случается заражение алиментарным (бактерии попадают в пищеварительный тракт) или контактным путем (через повреждения кожных покровов).

Источником заражения может стать больной крупнорогатый скот, домашняя птица. Туберкулез при этом передается с молоком, яйцами, при попадании испражнений животных в водные источники. Далеко не всегда попадание туберкулезных бактерий в организм вызывает развитие инфекции.

Туберкулез – заболевание, зачастую связанное с неблагоприятными условиями жизни, снижением иммунитета, защитных свойств организма.

В течении туберкулеза выделяют первичную и вторичную стадии. Первичный туберкулез развивается в зоне внедрения возбудителя и характеризуется высокой чувствительности к нему тканей. В первые же дни после заражения активизируется иммунная система, вырабатывая специфические антитела для уничтожения возбудителя.

Чаще всего в легких и внутригрудных лимфоузлах, а при алиментарном или контактном пути инфицирования – и в желудочно-кишечном тракте и коже, формируется очаг воспаления. При этом бактерии могут рассеиваться с током крови и лимфы по организму и формировать первичные очаги в других органах (почках, костях, суставах).

Вскоре первичный очаг заживает, а организм приобретает стойкий противотуберкулезный иммунитет. Однако при снижении иммунных свойств (в юношеском или старческом возрасте, при ослаблении организме, синдроме иммунодефицита, гормональной терапии, сахарном диабете и др.

) происходит активизация инфекции в очагах и развивается вторичный туберкулез.

Туберкулез различают на первичный и вторичный. Первичный в свою очередь может быть долокальным (туберкулезная интоксикация у детей и подростков) и локализованным (первичный туберкулезный комплекс, представляющий собой очаг в месте проникновения инфекции, и туберкулез внутригрудных лимфатических узлов).

Вторичный туберкулез различается по локализации на легочные и нелегочные формы.

Легочный туберкулез в зависимости от распространенности и степени поражения бывает милиарный, диссеминированный, очаговый, инфильтративный, кавернозный, фиброзно-кавернозный, цирротический.

Также выделяют казеозную пневмонию и туберкулему. В качестве отдельных форм выделен туберкулезный плеврит, эмпиема плевры и саркоидоз.

Вне легких встречается туберкулез головного и спинного мозга и мозговых оболочек, туберкулез кишечника, брюшины, мезентериальных лимфоузлов, костей, суставов, почек, половых органов, молочных желез, кожи и подкожной клетчатки, глаз. Иногда отмечается поражение других органов.

В развитии туберкулеза выделяют фазы инфильтрации, распада, обсеменения, рассасывания, уплотнения, рубцевания и обызвествления. В отношении выделения бактерий различают открытую форму (с выделением бактерий, МБТ-положительную) и закрытую (без выделения, МБТ-отрицательную).

Симптомы туберкулеза

В силу многочисленности клинических форм, туберкулез может проявляться самыми разнообразными симптомокомплексами. Течение заболевания хроническое, обычно начинается постепенно (долгое время может протекать бессимптомно).

Со временем, проявляются симптомы общей интоксикации – гипертермия, тахикардия, слабость, снижение работоспособности, потеря аппетита и похудание, потливость. При прогрессировании инфекции и ее распространении по организму интоксикация может быть довольно интенсивной. Больные значительно теряют в массе тела, черты лица заостряются, появляется болезненный румянец.

Температура тела не поднимается выше субфебрильных цифр, но держится продолжительное время. Лихорадка возникает только в случае массивного поражения.

  • Туберкулез легких, как правило, сопровождается кашлем (первоначально сухим), обостряющимся ночью и с утра. Существование упорного кашля на протяжении более чем трех недель является тревожным симптомом, и следует в таких случаях обязательно обращаться к врачу. При прогрессировании заболевания может появляться кровохарканье. Туберкулез легких может осложниться опасным для жизни состоянием – легочным кровотечением.

Туберкулез других органов и систем случается намного реже и выявляется, как правило, после исключения других патологий.

  • Туберкулез мозговых оболочек и головного мозга. Развивается постепенно на протяжении 1-2 недель, чаще всего у детей и лиц с иммунодефицитом, у больных сахарным диабетом. Первоначально, помимо симптомов интоксикации, появляются расстройства сна, и головные боли, со второй недели заболевания присоединяется рвота, головная боль становится интенсивной и упорной. К концу первой недели отмечается менингеальная симптоматика (ригидность затылочных мышц, симптомы Кернига и Брудзинского), неврологические расстройства.
  • Туберкулез органов пищеварительного тракта характеризуется сочетанием общей интоксикации с нарушением стула (запоры, чередующиеся с поносами), симптоматикой диспепсии, болью в животе, иногда кровянистыми примесями в кале. Туберкулез кишечника может способствовать развитию непроходимости.
  • Туберкулез костей, суставов и позвоночника. При туберкулезе суставов отмечается симптоматика артритов (боль в пораженных суставах, ограничение в подвижности), При поражении костей отмечается их болезненность, склонность к переломам.
  • Туберкулез органов мочеполовой системы. При локализации очага инфекции в почках больные отмечают симптоматику нефрита, боль в спине, возможно появление крови в моче. Довольно редко может развиваться туберкулез мочевыводящих путей, в этом случае проявлениями будет дизурия (нарушение процесса мочеиспускания), болезненность при мочеиспускании. Туберкулез половых органов (генитальный туберкулез) может быть причиной бесплодия.
  • Туберкулез кожи характеризуется появлением плотных узелков под кожей, при прогрессировании увеличивающихся и вскрывающихся на кожу с выделением белых творожистых масс.

Туберкулез легких может осложняться кровохарканьем и легочным кровотечением, ателектазом, пневмотораксом и сердечно-легочной недостаточностью. Кроме того, туберкулез может способствовать возникновению свищей (бронхиальных и торакальных, иной локализации при внелегочных формах), амилоидоза органов, почечной недостаточности.

Диагностика туберкулеза

Поскольку зачастую туберкулез первое время протекает бессимптомно, значительную роль в его диагностике играют профилактические обследования.

Взрослым ежегодно необходимо произвести флюорографию органов грудной клетки, детям – пробу Манту (методика туберкулино-диагностики, выявляющая степень инфицированности организма туберкулезной палочкой и реактивности тканей).

Основным методом диагностики туберкулеза является рентгенография легких. При этом можно обнаружить очаги инфекции, как в легких, так и в других органах и тканях.

Для определения возбудителя производят посев мокроты, промывных вод бронхов и желудка, отделяемого из кожных образований. При невозможности высеять бактерию из биологических материалов, можно говорить о МКБ-отрицательной форме.

Данные лабораторных анализов неспецифичны и указывает на воспаление, интоксикацию, иногда (протеинурия, кровь в кале) могут говорить о локализации очага.

Однако всестороннее исследование состояния организма при туберкулезе имеет значение при выборе тактики лечения.

В некоторых случаях для уточнения диагноза проводят КТ легких, иммунологические пробы, бронхоскопию с биопсией, биопсию лимфатических узлов.

При подозрении на внелегочную форму туберкулеза нередко прибегают к более углубленной, чем Манту, туберкулиновой диагностике – пробе Коха. Диагностику туберкулезного менингита или энцефалита нередко проводят неврологи.

Пациента обследуют при помощи реоэнцефалографии, ЭЭГ, КТ или МРТ головного мозга. Для выделения возбудителя из ликвора производят люмбальную пункцию.

При развитии туберкулеза органов пищеварения необходима консультация гастроэнтеролога, УЗИ органов брюшной полости, копрограмма.

Туберкулез опорно-двигательной системы требует проведения соответствующих рентгенологических исследований, КТ позвоночника, артроскопии пораженного сустава.

К дополнительным методам обследования при туберкулезе мочеполовой системы относится УЗИ почек и мочевого пузыря. Пациенты с подозрением на туберкулез кожи нуждаются в консультации дерматолога.

Лечение туберкулеза

Лечение туберкулеза направлено на заживление очагов и ликвидацию симптоматики. Запущенный туберкулез поддается лечению заметно хуже, чем своевременно выявленный, даже более тяжелого течения (деструктивные формы).

Лечение туберкулеза занимает год и более, является комплексным (сочетает методы медикаментозной терапии, физиотерапию). Первоначально лечение проводят в туберкулезном диспансере до прекращения выделения микроорганизмов. После чего больные выписываются для продолжения амбулаторного лечения.

Пациентам, прошедшим курс терапии туберкулеза рекомендовано лечение в специализированных санаториях и профилакториях.

Хирургическое лечение показано в случаях, когда консервативная терапия не достаточна для достижения излечения (кавернозная форма туберкулеза легких, различные осложнения).

Наиболее частой хирургической методикой лечения туберкулеза является частичная резекция легкого с иссечением пораженных сегментов. Применяется также оперативная коллапсотерапия.

Пациентам, страдающим туберкулезом, назначается специальная высококалорийная диета (стол №11), богатая легкоусвояемым белком, витаминами С и группы В.

Постельный режим прописан только больным с высокой степенью деструкции легких, выраженным кровохарканьем. В остальных случаях больным рекомендованы прогулки, лечебная физкультура, активная физическая деятельность.

Прогноз при туберкулезе

В настоящее время в большинстве случаев при своевременном выявлении и соблюдении необходимых лечебных мер прогноз благоприятный – происходит заживление туберкулезных очагов и стихание клинических признаков, что можно считать клиническим выздоровлением.

После лечения в месте локализации очагов могут оставаться рубцы, участки фиброза, инкапсулированные очаги, содержащие бактерии в дремлющем состоянии. При ухудшении состояния организма возможно рецидивирование заболевания, поэтому больные после клинического излечения находятся на диспансерном учете у фтизиатра и подвергаются регулярному обследованию.

После перенесения и излечения туберкулеза туберкулиновая проба остается положительной.

В случае отсутствия лечения или несоблюдения рекомендаций смертность от туберкулеза достигает 50% случаев. Кроме того, прогноз ухудшается у лиц пожилого возраста, ВИЧ-инфицированных и людей, страдающих сахарным диабетом.

Профилактика туберкулеза

Профилактические меры, проводимые специализированными противотуберкулезными лечебными учреждениями вместе с заведениями общего лечебного профиля, включают профилактические осмотры граждан (обязательная ежегодная флюорография), выявление больных, страдающих открытыми формами туберкулеза, их изолирование, обследование контактных лиц, специфическую профилактику туберкулеза.

Специфическая профилактика (вакцинация) направлена на формирование противотуберкулезного иммунитета, включает введение вакцины БЦЖ или профилактических химических средств. У лиц, вакцинированных БЦЖ, туберкулез протекает в более легких, доброкачественных формах, проще поддается лечению.

Иммунитет обычно формируется через 2 месяца после вакцинации и стухает через 5-7 лет.

Меры химиопрофилактики применяются среди лиц с повышенным риском заражения: лицам, контактировавшим с больными туберкулезом с отрицательной туберкулиновой пробой (первичная химиопрофилактика) и инфицированным лицам (вторичная).

Источник: http://www.krasotaimedicina.ru/diseases/infectious/tuberculosis

Туберкульоз: збудник, Симптоми, профілактика, Лікування

Туберкульоз

Туберкульоз: збудник, симптоми, профілактика, лікування. Туберкульоз – важке інфекційне захворювання, найчастіше починається в легенях і може давати ускладнення в інші органи.

Воно швидко поширюється від хворої людини на оточуючих.

Туберкульоз – поширене захворювання, яким можуть хворіти як люди, так і тварини. Викликають захворювання різні види мікобактерій (найпоширеніші – паличка Коха і туберкульозна бацила), які відрізняються агресивністю і високою стійкістю.

Наприклад, мікобактерії можуть тривалий час жити у вологому середовищі, виживати на поверхнях сумнівної чистоти. Збудники захворювання стійкі навіть до засобів дезінфекції.

Туберкульоз вражав людей ще в стародавні часи, до 20 століття він був невиліковний і забрав багато життів. Однак і на сьогоднішній день дана проблема актуальна в сучасному суспільстві.

Щороку захворює 8 млн осіб, а 3 млн чоловік закінчують летальним результатом. Хвороба настільки поширена, що в 1993 р ВООЗ назвала туберкульоз проблемою з великою небезпекою. Незважаючи на ефективне лікування і діагностику, захворювання прогресує з кожним роком.

Медики визначили 3 основні групи клінічних форм туберкульозу:

  1. група – туберкульоз у дітей та підлітків;
  2. група – туберкульоз органів дихання різних стадій і форм;
  3. група – туберкульоз інших органів і систем (мозкових оболонок і центральної нервової системи, туберкульоз кісток і суглобів, статевої системи, туберкульоз шкіри, кишечника, туберкульоз нирок та інших органів видільної системи).

Найважчою формою захворювання є дисемінований туберкульоз легенів, при якій утворюються множинні вогнища ураження тканин.

Він може виникати від тривалого і неправильного лікування хвороби. При дисемінованому туберкульозі легень призначається тривала терапія, включаючи операцію з видалення частини органу.

Причини туберкульозу

Збудником туберкульозу є туберкульозні бактерії або паличка Коха, що передаються від людини до людини через повітря і побутові предмети. Заразитися можна і від хворої тварини, через продукти його життєдіяльності.

Практично кожна людина був заражений туберкульозними паличками, але захворювання виникає не у всіх людей. Бактерії туберкульозу стійкі до тепла, холоду, вологи і світла. Гинуть тільки при вкрай високих температурах і при впливі хлором.

Шляхи зараження туберкульозом:

  1. Повітряний шлях – при вдиханні повітря з наявністю бактерій, при чханні та кашлі хворої людини, в запилених кімнатах, де знаходився хворий на туберкульоз;
  2. Харчовий шлях – при вживанні в їжу заражених продуктів і води;
  3. Контактний шлях – через речі і особисті предмети хворого, в рідкісних випадках через кон’юнктиву ока дітей і дорослих.

Бактерія потрапляє в дихальні шляхи і виникає легка інфекція легенів. Якщо у людини високий імунітет, він швидко переможе інфекцію.

У здорової людини хвороба туберкульоз не розвивається. Частина туберкульозних бактерій залишається в тканинах легені в латентному стані, захворювання може початися через час, коли імунітет буде знижений.

Туберкульозні палички можуть потрапляти в кров і проникати в інші системи організму. У деяких випадках туберкульоз вражає інші тканини і органи.

Причина туберкульозу може бути в ослабленою захисною системою людини. Найбільш схильні до цього захворювання люди з ВІЛ, цукровим діабетом, які приймають препарати для підтримки імунітету.

Сюди можна віднести людей з хронічними хворобами легень, людей, які слабо харчуються і живуть в перенаселених, антисанітарних, сирих приміщеннях. Найбільше туберкульозу схильні діти і люди похилого віку, так як у них ослаблений захисний механізм.

Симптоми туберкульозу

На ранній стадії розвитку туберкульозу ознаки виражені неявно і можуть проявитися не у всіх. Це сухий кашель і слабкий стан.

Небезпека захворювання в тому, що людина не відразу звертає увагу на симптоми, списуючи на загальне нездужання. Не всі проходять регулярну флюорографію, рекомендовану лікарями, яка допомагає виявити будь-які зміни в легенях.

Інкубаційний період туберкульозу триває від 2 до 6 тижнів, потім виникають більш виражені симптоми.

Симптоми туберкульозу у дорослих і дітей можуть бути наступними:

  • постійний важкий кашель з мокротою жовтого або зеленого кольору, іноді в ній може спостерігатися кров;
  • різка грудна біль і ззаду в області плечей при глибокому вдиху і видиху;
  • важке дихання;
  • блідий колір шкіри;
  • висока температура і лихоманка;
  • втрата апетиту і значна втрата ваги;
  • сильна пітливість в нічний час;
  • швидка стомлюваність, болі в суглобах і м’язах.

Якщо туберкульоз легень не лікувати, він може поширитися в тканини серця. Через кров бактерії можуть переноситися по всьому організму і потрапляти в тканини головного мозку, кісток, суглобів та інших органів.

Нелегеневі форми захворювання прогресують довгий час, супроводжуючись появою неспецифічних ознак і можуть бути схожі на інші захворювання, тому їх важко виявити за допомогою діагностики.

Класифікація туберкульозу: основні форми і види туберкульозу

Клінічна класифікація охоплює наступні основні розділи: форми туберкульозу, характеристика процесу, ускладнення при захворюванні і залишкові зміни після вилікування.

Пацієнти, які хворі таким інфекційним захворюванням, як туберкульоз, можуть інфікувати оточуючих, а можуть і не бути небезпечними. Залежно від стадії розвитку хвороби і ефективності лікування, можлива загроза заразити оточуючих у хворого змінюється.

Форми туберкульозу:

Відкрита форма. Пацієнт поширює в навколишнє середовище (наприклад, при кашлі або при відхаркуванні мокротиння) мікроорганізми, які можуть порушити туберкульоз;

Закрита форма туберкульозу. Дуже часто діагностується дана форма захворювання. Закрита форма захворювання позначає, що пацієнт не виділяє небезпечні для людей мікроорганізми.

При закритій формі туберкульозу інфекція відносно повільно вражає клітини. Туберкульоз безперервно переходить з динамічної фази в пасивний стан і назад. Саме тому лікування закритої форми туберкульозу дуже непроста.

Туберкульоз поділяють на первинний і вторинний

Первинний туберкульоз. Виявляється, в основному, в дитинстві при першому контакті із збудником захворювання. Хвороба у дитини протікає практично безсимптомно протягом декількох днів, а іноді і тижнів. Виявити хворобу важко, навіть при скрупульозних обстеженнях.

Тому, позитивна проба Манту спільно з проявом деяких симптомів туберкульозу свідчить про інтоксикацію, яка стає основною причиною багаторазових гострих респіраторних захворювань;

Вторинний туберкульоз. Дана форма ураження легенів зустрічається найчастіше. Мікроорганізми активно розвиваються в старих «дрімаючих» осередках при виникненні сприятливого мікроклімату. Хвороба туберкульоз може протікати як безсимптомно, так і з виникненням симптомів. Періоди загострення можуть змінюватися фазами затихання туберкульозного процесу.

Види туберкульозу:

  • туберкульоз, який вражає лімфовузли (форма первинного туберкульозу, яка найчастіше зустрічається);
  • туберкульоз сечостатевої системи (найпоширеніший вид серед позалегеневих видів туберкульозу, симптоми схожі з проявами запалення сечостатевої системи);
  • дисемінований туберкульоз легень (менш поширений вид захворювання, який відрізняється гострою симптоматикою, без лікування летальний результат можливий на терміни менше 3-х місяців; для встановлення діагнозу потрібно трансбронхиальная біопсія);
  • туберкульоз кісток і суглобів (в основному, в зоні ризику діти в ранньому віці);
  • туберкульозний менінгіт (викликає серйозні ускладнення, які практично неможливо повністю усунути);
  • міліарний туберкульоз (поширюється через кров, може вражати будь-які органи і тканини).

Всі види туберкульозу дуже небезпечні. Захворювання, виявлене на ранніх стадіях, ефективніше піддається лікуванню. Для того щоб вчасно виявити туберкул, необхідно в обов’язковому порядку проводити профілактичні процедури (проба Манту, щорічне флюорографічне дослідження).

Діагностика туберкульозу

Діагностика захворювання проводиться в медичних установах. Спочатку хворий показується свого терапевта, якщо є підозри на туберкульоз, пацієнта відправляють в спеціалізований заклад, що займається діагностикою та лікуванням даного захворювання.

Проводиться загальний огляд хворого, лікар дивиться, чи не втратив він багато ваги, чи збільшилися лімфатичні вузли, перевіряє дихання і стан легенів.

Даний тип діагностики не дає повної картини, тому туберкульоз перевіряють за допомогою аналізів і флюорографії. Щоб підтвердити діагноз, проводиться дослідження мокротиння на наявність бактерій, що є збудниками захворювання.

Хворому роблять обстеження грудної клітини за допомогою рентгена. Якщо в мокроті знайшли збудників туберкульозу, а рентген показав наявність виникли вогнищ запалення, пацієнта направляють на повторну діагностику, щоб підтвердити наявність захворювання.

Лікар визначає форму і стадію туберкульозу, чутливість туберкульозних мікроорганізмів до антибіотиків. Після цього призначається комплексне лікування.

У діагностиці туберкульозу широко використовується проба манту. Найчастіше її застосовують для визначення захворювання у дітей. У шкіру людини вводяться антигени збудника туберкульозу, викликаючи характерну реакцію організму.

Розмір і структура запалення дозволяє визначити рівень захисного стану проти туберкульозу. У разі зараження бактеріями туберкульозу реакція манту стає великого розміру, часто збуджена.

Лікування туберкульозу

На ранній стадії туберкульоз добре піддається лікуванню. Лікування проводиться безперервно і включає в себе кілька препаратів, що знищують туберкульозну паличку.

Кожне з ліків має різну дію на бактерії, тільки комплексне лікування може допомогти остаточно від них позбутися. Лікування туберкульозу триває пів-року і, як правило, проходить в комплексі.

Хворому призначаються курси фізіотерапії, дихальної гімнастики, вправи і препарати для підвищення імунітету. У спеціальних диспансерах пацієнти харчуються продуктами з підвищеною енергетичною цінністю, вітамінами, так як для боротьби з туберкульозом необхідно багато сил і часу.

Як лікувати туберкульоз на пізній стадії?

Несвоєчасна допомога або неправильна терапія призводять до того, що туберкульоз переростає в більш важку хронічну форму. В даному випадку застосовується комплексне лікування туберкульозу.

При очаговом ураженні легенів або інших органів хворому призначається хірургічне втручання для видалення частини органу або всього органу. Проводяться заходи, спрямовані на зміцнення захисної системи організму: гімнастика, фізіотерапія та інші.

Якщо туберкульоз не лікувати, людина помирає протягом двох-трьох років з моменту прогресування хвороби в половині випадків. В інших випадках хвороба розвивається і стає хронічною.

Хворий з цією формою туберкульозу поширює бактерії і заражає інших людей. При несвоєчасній діагностиці або неправильному лікуванні пацієнт може стати інвалідом, а після померти.

Прогнози захворювання залежать від стадії, місця ураження, наскільки мікобактерії стійкі до препаратів і почалося чи лікування вчасно. В цілому лікування туберкульозу закінчується позитивним результатом.

Захворювання без поживної їжі і вітамінів, правильних соціально-гігієнічних норм житла, погано лікується хіміотерапією, особливо це туберкульоз з підвищеною стійкістю до препаратів. Вчасно розпочате лікування дозволяє досягти повного одужання, проте немає гарантії, що рецидив не наступить.

Профілактика туберкульозу

Повсюдно і регулярно необхідно проводити заходи з профілактики туберкульозу. Вона включає в себе специфічні і неспецифічні способи. У специфічні способи входить вакцинація і ревакцинація.

Вакцинація БЦЖ – це оригінальний живий, але ослаблений штам бактерій туберкульозу, нешкідливий і дозволяє виробляти людині імунітет проти захворювання. Його проводять новонародженим дітям в перші чотири дні з дня народження.

Ревакцинація БЦЖ проводиться здоровим дітям з негативною реакцією Манту в 6-7 років. Хіміопрофілактику проводять дітям, щоб запобігти прогресуванню захворювання при позитивній реакції на туберкульозні палички.

Неспецифічні заходи з профілактики туберкульозу можу включати в себе ведення здорового способу життя і правильне харчування, багате вітамінами, живильними речовинами. Дорослі і діти повинні отримувати достатню кількість необхідних калорій.

Дітям з раннього віку рекомендується підтримувати активний спосіб життя, робити вранці гімнастику, більше бувати на свіжому повітрі. У шкільних та інших установах повинні перевірятися побутові умови, проводитися регулярне вологе прибирання і провітрювання.

Особливу увагу в профілактиці туберкульозу приділяється відмови від куріння, так як всі курці схильні до найбільшого ризику ураження легень.

Туберкульоз відео

Источник: https://newmedicina.in.ua/tuberkuloz-zbudnik-simptomi-profilaktika-likuvannya/

Туберкульоз

Туберкульоз

Туберкульоз – інфекційне захворювання, яке викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується розвитком клітинної алергії, поліморфною клінічною картиною і утворенням специфічних гранульом в різних тканинах і органах.

Туберкульоз відомий з давніх років і представляє до цих пір важливу соціальну та медичну проблему. У світі щорічно захворюють 8 млн. осіб, а вмирають від туберкульозу 3 млн.

Величина пандемії настільки широка, що ВООЗ в 2003 р оголосила туберкульоз проблемою «великої небезпеки». У всьому світі в останні роки захворюваність на туберкульоз підвищилася.

Існує думка, що M. tuberculosis (бактерія-збудник туберкульозу) інфікована приблизно третина населення Землі, і приблизно кожну секунду виникає новий випадок інфікування.

В Україні епідемія туберкульозу перейшла в категорію національної проблеми, оскільки стала важкокерованою. Сьогодні цією хворобою охоплені близько 700 тис. чоловік, з яких 600 тис.

знаходяться на диспансерному обліку, у тому числі 142 тис. з відкритою формою туберкульозу.

Офіційне число хворих туберкульозом перевищило 1% населення, проте експерти небезпідставно вважають, що реальна кількість хворих на туберкульоз в Україні значно відрізняється від даних офіційної статистики. Крім того, все більше людей в розвинених країнах заражаються туберкульозом, тому що їх імунна система слабшає через стреси, погану екологію та неякісні продукти харчування.

Основні причини підвищення захворюваності:

  • глобальне зниження рівня життя населення, яке спричинило за собою погіршення якості харчування;
  • підвищена міграція населення з епідемічно несприятливих районів, поява стійких до специфічної терапії штамів і зменшення якості і масштабів проведення комплексу протитуберкульозних заходів.

Щоб знизити гостроту проблеми, в якості головних компонентів програми по боротьбі з цією хворобою, ВООЗ визначила активне виявлення хворих на туберкульоз та проведення протитуберкульозної імунізації.

У людини туберкульоз викликають мікобактерії: Mycobacterium tuberculosis – в 92% випадків, в інших випадках – М. bovis (вид, який викликає туберкульоз у людини і у великої рогатої худоби).

М. tuberculosis – аероби, нерухомі тонкі палички. Кислотостійкі, для їх фарбування необхідна особлива методика (за Цілем-Нільсеном). Збудник може розмножуватися як позаклітково, так і в макрофагах. Палички стійкі в зовнішньому середовищі: 3-4 міс.

зберігаються на сторінках книг, 10 днів – у вуличному пилу, у воді – до року, десятиліттями – в замороженому стані. Гинуть протягом декількох хвилин при УФО і кип'ятінні.

На класичних поживних середовищах ростуть повільно – поява перших колоній спостерігається через 4-8 тижні.

На туберкульоз хворіють усі вікові групи – від новонароджених до людей похилого віку.

Основні джерела інфекції: хвора людина, молочні та м'ясні продукти від хворих на туберкульоз тварин.

Шляхи передачі: повітряно-крапельний – частіше; можливий також трансплацентарний шлях інфікування (при вагітності від матері до плоду).

Основні чинники передачі інфекції – контакт з бактеріовидільником тривалого характеру, імунодепресія, голодування, погані соціально-побутові умови.

Контагіозність невисока і залежить значною мірою від стану захисних сил макроорганізму. Не характерна періодичність і сезонність захворюваності.

Джерело інфікування не вдається встановити майже в 90% випадків. Ризик розвитку захворювання підвищується, із зменшенням віку дитини в період інфікування.

Особливістю туберкульозної інфекції є тривале (протягом багатьох років, а в деяких випадках і довічно) збереження життєздатного збудника в лімфатичних вузлах, осередках дисемінації і в первинному осередку. Ослаблення організму і зниження імунітету при інфекційних (ВІЛ-інфекція, вірусний гепатит, хвороба кір) та інших захворюваннях призводять до активізації здавалося б повністю «заживших» вогнищ.

Двома основними факторами визначається ризик зараження туберкульозом: підвищена сприйнятливість до інфекції і контакт з хворим відкритою формою туберкульозу. До групи ризику входять:

  • Особи, які перебувають в тісному, постійному побутовому контакті з хворим (студенти в гуртожитку, члени однієї сім'ї);
  • Люди, які зловживають наркотиками, алкоголем;
  • Особи без постійного місця проживання;
  • Медичні працівники;
  • Працівники пенітенціарних установ або ув'язнені.

Туберкульоз найчастіше вражає органи дихальної (бронхи і легені) і сечостатевої систем. Ураження кісток тазу і хребта найбільш часто зустрічаються при кістково-суглобових формах туберкульозу. Розрізняють два основних види: позалегеневий туберкульоз і туберкульоз легень.

Симптоми туберкульозу легенів

При туберкульозі легенів у людини спостерігається різке зниження маси тіла. Такі люди виглядають худими і блідими, загострюються риси обличчя. У разі хронічної форми туберкульозу відзначається дуже сильне виснаження.

При обмежених формах захворювання у пацієнтів спостерігається сильна слабкість, надмірна втомлюваність, особливо сильно проявляється вранці, і знижена працездатність. При наявності легеневого туберкульозу у дітей, вони починають відставати в навчанні, погано спати і їсти. Дуже важкий стан пацієнта відзначається в разі масивних форм захворювання.

У всіх хворих спостерігається кашель. Спочатку кашель є сухим і наполегливим, особливо сильно він проявляється в ранкові та нічні години.

Сухий кашель з часом змінюється вологим і супроводжується мокротинними виділеннями.

Такий кашель носить хронічний характер і він не проходить навіть після трьох тижнів лікування, що відразу ж має насторожити хворого.

У разі ГРЗ, запалення легенів або бронхіту також спостерігається кашель, незважаючи на це він носить зовсім інший характер і турбує менш тривалий час.

У разі обмежених форм туберкульозу легенів, температура тіла хворого може підвищуватися максимум до 38 градусів. Такі температурні скачки, як правило, відзначаються у вечірній чи нічний час і супроводжуються ознобом і надмірним виділенням поту. Тільки при обширних формах інфекційного процесу можливі дуже високі скачки температури тіла.

Одним з основних симптомів даного захворювання є кровохаркання. Даний симптом, як правило, відзначається при інфільтративному туберкульозі, та деяких інших його формах. Дана ознака в більшості випадків проявляється відразу ж після нападу кашлю.

Крім мокротиння, в такі моменти назовні виходить в невеликих кількостях ще й свіжа кров. Такі випадки можуть привести до виникнення легеневої кровотечі, яка може послужити причиною смерті хворого. Необхідно в разі його розвитку терміново викликати швидку допомогу.

Важливо знати відміні риси туберкульозного кровохаркання і цього ж стану, при раку легенів або серцевій недостатності.

Симптоми при позалегеневому туберкульозу

Туберкульозна паличка здатна вражати не тільки легені, але й інші органи. Виявити позалегеневий туберкульоз, як правило, вдається тільки після виключення всіх інших захворювань з такими ж ознаками.

Виявити його набагато швидше вдається в тому випадку, якщо у хворого раніше була відзначена легенева форма туберкульозу.

Симптоми позалегеневої форми безпосередньо залежать від локалізації інфекційного процесу.

Туберкульоз головного мозку і мозкових оболонок: виникає найчастіше впродовж одного – двох тижнів. Туберкульоз центральної нервової системи, в більшості випадків спостерігається в дитячому віці або у дорослих людей з ослабленою імунною системою.

Спочатку про себе дають знати сонливість, безсоння, надмірна дратівливість і підвищення температури. Уже через тиждень хворого починають турбувати блювота і головні болі.

Крім цього також відзначаються больові відчуття в області спини  при витягуванні нижніх кінцівок або в лежачому положенні при нахилі голови до грудей, а також м'язова напруженість потиличної частини шиї. Також відзначаються різні нервові розлади.

Туберкульоз хребта, кісток і суглобів: супроводжується обмеженням рухливості, патологічними переломами, нестабільністю, а також больовими відчуттями в районі уражених ділянок тіла. Дуже важливо відрізнити дану патологію від безлічі інших захворювань опорно-рухового апарату.

Туберкульоз органів травного тракту: виявляється такими симптомами, як: періодичні запори і проноси, метеоризм, болі в животі, кров в калових масах, тривале підвищення температури. Цілком можливий і розвиток непрохідності кишечнику.

Туберкульоз шкіри: проявляється у вигляді щільних ущільнень і вузликів, локалізованих під шкіряним покривом, які з часом збільшуються, розривають шкіру і вивільняють характерні сирнисті маси білого кольору. Можуть бути й інші ознаки даної патології.

Туберкульоз органів сечостатевої системи: може локалізуватися в різних сечостатевих органах як чоловіків, так і жінок. Поразці, в більшості випадків, піддаються нирки. До симптомів, що виявляється при ураженні нирок, можна віднести: больові відчуття в ділянці нирок і в області спини, кров у сечі, а також підвищення температури тіла.

Набагато рідше туберкульозна паличка локалізується в сечівнику, сечоводах і сечовому міхурі. У даних випадках розвиваються численні порушення процесу сечовипускання: сеча з кров'ю, затримка, сечі больові відчуття і т. д.

В разі поразки паличкою Коха статевих органів цілком можливе формування і такий дуже серйозної патології як безпліддя.

Профілактика

На сьогоднішній день основною профілактики туберкульозу є вакцина БЦЖ. На основі «Національного календаря профілактичних щеплень» щеплення роблять при відсутності протипоказань в пологовому будинку, на 3-7 й день життя дитини. Ревакцинацію проводять при негативній реакції Манту і за відсутності протипоказань, в 7 – 14 років.

З метою виявлення хвороби на ранніх стадіях, необхідно проходити флюорографію не рідше 1-го разу на рік (в залежності від стану здоров'я, професії і приналежності до різних «груп ризику»).

Також обстежитися потрібно при різкому, в порівнянні з попередньою, зміні реакції Манту, фтизіатром може бути запропоновано проведення профілактичної хіміотерапії декількома препаратами, в комплексі з вітамінами і гепатопротекторами.

Чотирьохкомпонентна схема лікування

Одночасно через підвищення стійкості штамів мікобактерій, виділених від хворих, виникла і необхідність посилення режимів в протитуберкульозній хіміотерапії. В результаті чого, була розроблена чотирьохкомпонентна схема хіміотерапії першої лінії:

  • піразинамід або етіонамід;
  • рифампіцин або рифабутин;
  • ізоніазид або фтивазид;
  • стрептоміцин або канаміцин.

Цю схему розробив в 1980-х рр. Карел Стібло (Нідерланди). На даний момент система лікування, так звана препаратами першого ряду (включаючи рифампіцин, ізоніазид, стрептоміцин, етамбутол і піразинамід) в 120 країнах світу є загальноприйнятою.

У деяких пострадянських країнах (Україна, Росія) ряд фахівців вважає цю схему недостатньо ефективною і за рівнем значно поступається розробленої та впровадженої в СРСР протитуберкульозної комплексної стратегії, яка спирається на розвинену мережу протитуберкульозних диспансерів, що показала свою високу ефективність.

П'ятикомпонентна схема лікування

У багатьох центрах, що спеціалізуються на лікуванні туберкульозу, сьогодні воліють використовувати ще більш потужну п'ятикомпонентну систему, додаючи до вище згаданої чотирьохкомпонентної схеми похідну форхінолона (ципрофлоксацин). Включення препаратів другого і вище покоління є основою при лікуванні лікостійких форм захворювання.

Режим лікування препаратами другого, третього і вище покоління складає як мінімум 20 місяців щоденного прийому препаратів. Дана схема набагато дорожче лікування препаратами першого ряду, і на весь курс необхідно приблизно 25 000 доларів США.

Також істотним обмежувальним моментом є наявність величезної кількості побічних ефектів від використання препаратів другого, третього і вище покоління.

Якщо, незважаючи на 4-5-компонентну схему хіміотерапії, стійкість до одного або кількох використовуваниї хіміопрепаратів мікобактерії все ж розвивають, то використовують хіміопрепарати другої лінії: капреоміцін, циклосерин та інші, які належать до другого (резервного) ряду через свою токсичність.

Крім хіміотерапії, велику увагу потрібно приділяти інтенсивному, різноманітному і якісному харчуванню хворих на туберкульоз, при зниженій масі тіла – набору маси, корекції анемії, гіповітамінозів, лейкопенії.

Також дуже важливу роль в лікуванні цього захворювання відіграє санаторно-курортне лікування. Давно відомий той факт, що туберкульозні мікобактерії не люблять гарну оксигенацію. Гальмуванню розмноження і росту мікобактерій сприяє поліпшення оксигенації легенів, яке спостерігається при інтенсифікації дихання розрідженим повітрям гірських курортів. 

Своє значення зберігають і хірургічні види лікування туберкульозу: виявитися корисним в запущених випадках може накладення штучного пневматорекса, дренування каверни, емпієми плеври, видалення частки або цілого ураженої легені та інше. Однак хіміотерапія є найважливішим і безумовним дієвим засобом – терапія протитуберкульозними препаратами, які гарантують бактеріологічний , бактеріостатичний ефект, без яких досягнення лікування від туберкульозу неможливе.

Источник: http://ProMedical.com.ua/hvorobi/tuberkulyoz/

Туберкулез – первые признаки, симптомы, причины, лечение и профилактика туберкулеза

Туберкульоз

Доброго времени суток, дорогие читатели!

В сегодняшней статье мы рассмотрим с вами такое заболевание, как – туберкулез, а также его первые признаки, симптомы, виды, формы, стадии, диагностику, лечение, лекарства, народные средства, профилактику туберкулеза и другую полезную информацию, связанную с данным заболеванием. Итак…

Что такое туберкулез?

Туберкулез – заразное инфекционное заболевание, основной причиной которого является инфицирование организма палочками Коха (Mycobacterium tuberculosis complex). Основные симптомы туберкулеза, при его классическом течении – кашель с мокротой (часто с примесью крови), слабость, лихорадка, значительная потеря веса, ночная потливость и другие.

Среди других наименований болезни, особенно в старину, можно отметить – «чахотка», «сухотная болезнь», «бугорчатка» и «золотуха». Происхождение же названия туберкулеза берет в латыни «tuberculum» (бугорок).

Наиболее частыми органами, подверженными туберкулезу являются – бронхи и легкие, реже – кости, кожа, лимфатическая, мочеполовая, нервная, лимфатическая система, а также другие органы и системы. Инфекция может поражать не только людей, но и представителей животного мира.

Инфекция Mycobacterium tuberculosis complex передается преимущественно воздушно-капельным путем – через кашель, чиханье, разговором на близком расстоянии с инфицированным собеседником.

Коварность туберкулезной инфекции заключается в характере ее поведения – когда она попадает в организм, человек ничего не чувствует. В это время, инфекция в пассивной форме (бессимптомное течение заболевания – тубинфицированность) может находиться в больном в течение многих дней, и даже годов, и только в 1 из 10 случаев, перейти в активную форму.

Если говорить о видах туберкулеза, то наибольшей значимости для большинства людей является классификация болезни по форме – выделяют открытую и закрытую форму туберкулеза.

Открытая форма туберкулеза характеризуется обнаружением микобактерий в мокроте, моче, каловых массах, а также явными признаками болезни, в то время как в месте контакта пораженного органа и внешней средой инфекцию выявить не удается. Открытая форма туберкулеза является наиболее опасной, и представляет собой угрозу инфицирования всех людей, которые находятся рядом.

Закрытая форма характеризуется сложностью выявления инфекции в мокроте доступными методами, и является неопасной для окружающих формой данного заболевания.

Основными методами диагностики туберкулеза является флюорография, рентгенография, туберкулиновая проба Манту, ПЦР и микробиологическое исследование мокроты, мочи и кала.

Профилактика туберкулёза преимущественно основана на профосмотрах, массовых обследованиях и вакцинации детей, однако несмотря на большое количество данных о диагностике, профилактике и лечении туберкулеза, данное заболевание продолжает свое шествие по Земле, заражая все большое количество людей, многие из которых от него умирают.

Развитие туберкулеза

Как передается туберкулез? (пути заражения). Причиной туберкулеза является попадание в организм туберкулезной инфекции — Mycobacterium tuberculosis complex, или как ее еще называют – палочки Коха.

Основным источником туберкулезной инфекции (палочки Коха) являются носители инфекции, т.е. люди или животные, болеющие открытой формой туберкулеза, которые выделяют ее во внешнюю среду.

Чтобы туберкулез осел в организме и получил своей дальнейшее развитие внутри организма, должен быть выполнен ряд условий.

1. Попадание микобактерий туберкулеза внутрь организма

Основные механизмы попадания инфекции внутрь организма:

Воздушно-капельный путь – инфекция попадает во внешнюю среду через разговор, чиханье, кашель больного с открытой формой болезни, причем даже высыхая, палочка сохраняет свою патогенность. Если в данном помещении, особенно плохо-проветриваемом находится здоровый человек, то инфекция попадает внутрь него через дыхание.

Алиментарный путь – инфекция попадает внутрь человека через пищеварительный тракт. Это обычно обусловлено употреблением пищи немытыми руками или если продукты питания, зараженные и необработанные, не вымытые.

Для примера можно отметить домашнее молоко – корова, болеющая туберкулезом производит зараженное молоко. Человек, приобретающий домашнюю молочную продукцию достаточно редко проверяет ее на наличие инфекции.

Особым животным, которое переносит много опасных для человека болезней является свинья

Источник: http://medicina.dobro-est.com/tuberkulez-pervyie-priznaki-simptomyi-prichinyi-lechenie-i-profilaktika-tuberkuleza.html

Хиликон
Добавить комментарий